Переваги грунтовки ГФ-021. Навіщо грунтувати поверхню перед фарбуванням. Корисні властивості грунтувальних матеріалів.

Навіщо грунтують поверхню перед фарбуванням

Основним призначенням операції грунтування є створення на поверхні шару, до якого адгезія фінішного покриття (фарби, емалі, лаку) буде вище, ніж до поверхні що фарбується. Залежно від природи поверхні та природи ЛФМ, який буде потім лягати на ґрунтовку, вибирається відповідний грунтовочний матеріал.
Основні вимоги до грунтовок це збільшення адгезії до поверхні та сумісність з фінішним покриттям. Під сумісністю мається на увазі, що при нанесенні фінішної емалі на грунтовочне покриття, останнє не повинно піддаватися різним деструктивним впливам (відшарування, спучування, зморщування, розтріскування та ін.).
Крім поліпшення адгезії різні за призначенням грунтовки несуть в собі і інші корисні властивості лакофарбових покриттів.

              Грунтування металевих поверхонь

Грунтовки, що використовуються для грунтування металевих поверхонь, мають підвищені антикорозійні властивості. Це досягається за рахунок вмісту в них антикорозійних пігментів і спеціальних функціональних домішок. Комплексне покриття по металу складається з шару грунтовки і шару емалі, та працює в двох напрямках: нижній шар грунтовки забезпечує підвищену адгезію та антикорозійні властивості на металевій поверхні, а верхній шар емалі забезпечує захисні властивості (атмосферостійкість, стійкість до різних речовин, середовищ та ін.) і належний декоративний ефект з боку навколишнього середовища (малюнок 1).
              Є грунтовки які можна наносити навіть на певний шар іржі. Ця якість матеріалу дозволяє в певних випадках скоротити час на підготовку поверхні.
Деякі грунтовки по металу мають атмосферостійкість, і їх можна використовувати як фінішне покриття - так звані грунт-емалі. Зручний і практичний лакофарбовий матеріал, що часто дозволяє скоротити час на фарбувальні роботи, так як час висихання грунтовки, як правило, менше часу висихання відповідної їй емалі.

Грунтовка ГФ-021

Найпоширенішим грунтовочним матеріалом по чорному металу є грунтовкаГФ-021. Дуже важливо що б її технічні характеристики відповідали вимогам ГОСТ 25129-82.
Грунтовка ГФ-021 володіє швидким часом висихання, так як виготовляється на швидковисихаючу полуфабрикатном лаку ГФ-01. При проведенні фарбувальних робіт при температурі від 20 °С, наступний шар емалі можна наносити вже через 6 годин.
У цій грунтовці обов'язково містяться пігменти, що додають підвищені антикорозійні властивості покриттю.

ГрунтовкаГФ-021 по ГОСТ 25129-82 володіє важливим практичним показником що відрізняє її від інших алкідних грунтовок - це стійкість до нітроемалей. Тобто коли важлива дуже висока швидкість проведення малярних робіт, використання ГФ-021 і швидковисихаючих нітроемалей є найоптимальнішим варіантом в даному випадку (враховується швидкість малярних робіт, вартість матеріалів і захисні властивості отриманого покриття).
Грунтовка ГФ-021 не є атмосферостійкою і як фінішне покриття не може бути використана, але все одно допускається використання її в якості консерваційного матеріалу, коли необхідно захистити поверхню від атмосферного впливу на невеликий термін (до 6 місяців). Після закінчення зазначеного періоду консервації, поверхня може бути забарвлена ​​відповідної емаллю.
Витрата грунтовки ГФ-021 (ГОСТ 25129-82) складає 60-100 г/м.кв на один шар.
Все регламентовані технічні характеристики вказуються виробником в сертифікаті якості на ГФ-021.
Якщо необхідно нанесення з пульверизатора, грунтовка ГФ-021 перед фарбуванням розбавляється до робочої в'язкості розчинниками уайт-спірит, сольвент, ксилол.
Найбільш широко використовуваною емаллю під ґрунтовку ГФ-021 є емаль ПФ-115. Комплексне лакофарбове покриття, що складається з одного шару грунтовки ГФ-021 (ГОСТ25129-82) і двох шарів емалі ПФ-115 (ГОСТ 6465-76), нанесених з пульверизатора на поверхню підготовлену належним чином, здатне захищати пофарбовану поверхню від корозії протягом періоду експлуатації не менше 5 років (зовнішня експлуатація в помірному кліматі) і від 15 років при експлуатації усередині приміщень поза агресивних середовищ.

Грунтування дерев'яних поверхонь

Зважаючи на свою природу будь-яка дерев'яна поверхня є пористою певною мірою. Цей факт потрібно враховувати при фарбуванні деревини (малюнок 2а).

При нанесенні фінішного ЛФМ без попереднього грунтування, лак або емаль контактують з поверхнею, як правило тільки по доступній рівній площині не проникаючи в пори деревини. Це обумовлено тим, що фінішні матеріали (лаки, емалі та ін.) мають таку в'язкість, яка не дозволяє матеріалу проникати глибоко в пори - надгусті для глибокого проникнення. В результаті зчеплення ЛФМ з деревиною відбувається тільки по 60-80% площі поверхні (рисунок 2б).

Збільшення адгезії при використанні грунтовок по дереву досягається в першу чергу за рахунок закупорювання пір та вирівнювання поверхні деревини. Ґрунтувальні матеріали мають досить низьку в'язкість, яка дозволяє проникати глибоко в пори. До того ж сама грунтовка безпосередньо має більш високу адгезію до деревини, ніж фінішний ЛФМ. В результаті на поверхні деревини утворюється шар покриття з грунтовочного матеріалу, який має максимальне зчеплення з підкладкою по всій площі рельєфній поверхні (малюнок 2в).

Під подальше фарбування олійними, алкідними та алкідно-уретановими лаками і емалями як грунтовки по дереву широко використовуються оліфи.
З будь-якого органорозчинного лаку по дереву можна отримати ґрунтовку, додавши в лак близько 20-30% розчинника від маси лаку. Сам лак стане набагато рідшим і буде здатний проникати в пори деревини.
Будь-які морилки по дереву по суті тож є грунтовками, які ще й тонують поверхню.

Грунтування мінеральних поверхонь

Мінеральні поверхні, такі як штукатурка, шпаклівка, бетон, цегла і подібні, те ж мають пористість, як і в випадку з деревиною, і при цьому ще часто бувають пухкими, не міцними.
Тут завдання грунтовки зводиться в основному, до зміцнення цих поверхонь, а так само максимально можливого згладжування рельєфу і створення адгезійного проміжного шару для нанесення фінішного ЛФМ. При цьому ще відбувається зниження вологопоглинання підстави, що перешкоджає розвитку грибка на поверхні.
              Не міцні, пухкі підстави, такі як штукатурка, рекомендується грунтувати два-три рази, в залежності від пухкості поверхні. Перший шар сягає глибоко в пори, і грунтовка витрачається на зміцнення підкладки, а наступний шар вже згладжує рельєф поверхні і створює адгезійний шар.
               Раніше для грунтування мінеральних поверхонь використовували розбавлений клей ПВА.
В даний час широко застосовуються акрилові грунтовки на водній основі. Вони випускаються в готовій до застосування і концентрованій формі.
               Концентровані грунтовки (найчастіше це концентрати 1:3 та 1:4) припускають додаткове розведення водою перед застосуванням у відповідній пропорції.
Переваги грунтовок в концентрованому вигляді полягає в зручності при транспортуванні їх до місця робіт і, як правило, в економічності в порівнянні з грунтовками в готовому вигляді - в перерахунку на однакову кількість готової грунтовки завжди дешевше буде концентрат (мається на увазі продукція одного виробника або торгової марки) .
Але головне практичний момент використання концентратів полягає в можливості для споживача регулювати зміцнювальні властивості грунтовки. Залежно від того, наскільки підстава неміцна, концентрат можна розбавляти і в менших пропорціях - наприклад 1:2, 1:1 або взагалі не розбавляти. Тим самим можна підвищити у відповідній мірі "клеюще-зв'язуючі" властивості грунтовки. А під стандартні завдання досить розведення в нормальному, рекомендованому співвідношенні.

Вдалих фарбувальних робіт :)